З лютого 2022 року питання «що можуть забрати, а чого — ніколи» звучить не як теоретична дискусія, а як повсякденний запит мільйонів українців. Основну відповідь дає стаття 64 Конституції України — саме вона визначає, які конституційні права можуть бути обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану, а які гарантії залишаються непорушними навіть у найважчі часи. У цьому матеріалі публікуємо повний текст статті, системний коментар, перелік «захищених» прав із ч. 2 ст. 64 та роз’яснення базових принципів, якими користуються суди і адвокати.
Повний текст статті 64 Конституції України
Офіційний текст ст. 64 Конституції України (Розділ ІІ «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина»):
Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Офіційне тлумачення статті надане Рішенням Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 року.
Коментар до статті 64 Конституції України
Коментар до ст. 64 Конституції України розкриває її структуру з трьох частин, кожна з яких має самостійне юридичне значення.
Частина 1: загальне правило недоторканності прав
Частина перша проголошує базовий принцип: конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені в інший спосіб, крім як самою Конституцією. Це означає, що жоден закон, указ, наказ чи підзаконний акт не може звужувати обсяг конституційних прав, якщо сам механізм обмеження не закладений у тексті Основного Закону.
Таким чином, Конституція встановлює ієрархічну броню навколо прав людини: парламент, уряд, президент, суди та органи місцевого самоврядування — усі вони діють у рамках, визначених Конституцією. Це і є відповідь на класичний запит: у якому випадку можуть бути скасовані конституційні права і свободи — тільки у випадках, прямо передбачених Конституцією, а не рішеннями окремих органів влади.
Частина 2: обмеження в умовах воєнного або надзвичайного стану
Друга частина запроваджує виняток із загального правила. У ній ідеться про два надзвичайні режими, коли держава може тимчасово обмежити окремі права:
- Воєнний стан — запроваджується за наявності збройної агресії проти України або загрози нападу (регулюється Законом України «Про правовий режим воєнного стану»).
- Надзвичайний стан — запроваджується у випадку масштабних аварій, катастроф, епідемій, масових заворушень (регулюється Законом України «Про правовий режим надзвичайного стану»).
Обмеження мають відповідати трьом обов’язковим умовам:
- Легітимна мета. Обмеження запроваджується лише для захисту національної безпеки, громадського порядку, життя і здоров’я людей.
- Пропорційність. Обсяг обмеження має бути співмірним із реальною загрозою — держава не може застосовувати більш суворі заходи, ніж це необхідно.
- Строк дії. Кожне обмеження має обов’язково зазначати конкретний строк. Безстрокові обмеження прямо заборонені частиною другою ст. 64.
Частина 3: права, які не підлягають обмеженню
Третя частина — найважливіша гарантія людського достоїнства. Вона встановлює вичерпний перелік із 18 статей Конституції, права з яких не можуть бути обмежені за жодних обставин — ні в мирний час, ні у воєнний, ні під час надзвичайного стану. Це так званий «абсолютний ядерний набір» прав, які визнаються невідчужуваними і непорушними.
Чи обмежуються конституційні права і свободи людини та громадянина в умовах надзвичайного стану
Пряма відповідь на запит «чи обмежуються конституційні права в умовах надзвичайного стану»: так, обмежуються, але лише окремі і лише тимчасово. Сама можливість обмеження закріплена в частині 2 ст. 64. При цьому частина 3 ст. 64 чітко зазначає, які права не підпадають під обмеження в жодному режимі.
Надзвичайний стан в Україні — обмеження, які можуть запроваджуватись:
- Встановлення комендантської години.
- Посилення охорони громадського порядку, заборона проведення масових заходів.
- Обмеження свободи пересування, перевірка документів.
- Тимчасове виселення з районів стихійного лиха або аварії.
- Встановлення карантинних обмежень.
- Особливий порядок поширення інформації у ЗМІ.
- Мобілізація ресурсів підприємств для ліквідації наслідків.
Обмеження при надзвичайному стані запроваджуються указом Президента і затверджуються Верховною Радою протягом двох днів. Максимальний строк — 30 діб на території всієї країни або 60 діб у окремих місцевостях, з можливістю продовження.
Воєнний стан і обмеження конституційних прав
Обмеження конституційних прав в умовах воєнного стану — значно ширші, ніж у надзвичайному. Поточна практика з 24 лютого 2022 року показала, що в умовах воєнного стану можуть бути обмежені:
- Свобода пересування (заборона виїзду за кордон для чоловіків 18-60 років, комендантська година).
- Право на мирні зібрання і демонстрації.
- Таємниця листування і телефонних розмов (для осіб, стосовно яких ведеться розслідування).
- Право власності (можлива реквізиція майна для потреб оборони з компенсацією).
- Право на страйк.
- Свобода інформації (щодо передислокації військ, об’єктів критичної інфраструктури).
Та навіть у найгостріших режимах права людини під час воєнного стану мають непорушне ядро — 18 статей Конституції, перелічених у ч. 3 ст. 64. Ці права людини в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені взагалі — такі обмеження одразу будуть визнані неконституційними.
Які права і свободи не можуть бути обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану
Це повний перелік 18 статей, визначених частиною 3 статті 64 Конституції України. Ми подаємо короткий зміст кожної з них.
Таблиця: перелік «непорушних» статей Конституції
| Стаття | Зміст |
|---|---|
| 24 | Рівність конституційних прав і свобод перед законом |
| 25 | Право на громадянство, заборона позбавлення громадянства |
| 27 | Невід’ємне право на життя |
| 28 | Право на повагу до гідності, заборона катувань |
| 29 | Право на свободу та особисту недоторканність |
| 40 | Право на звернення до органів державної влади |
| 47 | Право на житло, заборона примусового позбавлення |
| 51 | Шлюб, рівні права подружжя, захист сім’ї |
| 52 | Рівні права дітей, захист дитинства |
| 55 | Право на судовий захист прав і свобод |
| 56 | Право на відшкодування шкоди від незаконних дій держави |
| 57 | Право знати свої права та обов’язки |
| 58 | Закони не мають зворотної дії у часі (крім пом’якшення) |
| 59 | Право на професійну правничу допомогу |
| 60 | Право не виконувати явно злочинні накази |
| 61 | Індивідуальний характер юридичної відповідальності |
| 62 | Презумпція невинуватості у кримінальному процесі |
| 63 | Право не свідчити проти себе і близьких родичів |
Стаття 24 Конституції України — рівність перед законом
Стаття 24 Конституції України проголошує: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками». Друга частина ст. 24 Конституції України окремо гарантує рівність прав чоловіка і жінки, включно з однаковим доступом до служби в органах державної влади, освіти, професійної підготовки.
Стаття 25 — громадянство України
За ст. 25 Конституції України громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Україна не видає своїх громадян іншим державам і гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Стаття 27 — право на життя
Ст. 27 Конституції України встановлює: «Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави — захищати життя людини». Частина третя статті 27 Конституції України закріплює право кожного захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.
Стаття 28 — гідність людини
Текст ст. 28 Конституції України звучить так: «Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам». Коментар до ст. 28 Конституції України Верховний Суд підкреслює: право на гідність є абсолютним і не допускає жодних винятків навіть у надзвичайних обставинах.
Стаття 29 — свобода та особиста недоторканність
Ключова гарантія права на свободу та особисту недоторканність (Конституція України, ст. 29) сформульована так: «Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом».
Частина третя встановлює виняток — тимчасове затримання. За загальним правилом особа може триматися під вартою лише за вмотивованим рішенням суду. Однак у разі нагальної необхідності запобігти злочину чи припинити його уповноважені органи можуть застосувати тримання під вартою як тимчасовий запобіжний захід. Обґрунтованість такого тримання протягом 72 годин має бути перевірена судом. Якщо протягом 72 годин особі не вручено вмотивованого рішення суду — вона має бути негайно звільнена.
Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту, роз’яснено його права та надано можливість користуватися правничою допомогою захисника. Про арешт має бути негайно повідомлено родичів затриманого.
Стаття 40 — звернення до органів влади
Кожен має право звертатися — індивідуально або колективно — до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб. Ці органи зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Стаття 47 — право на житло
Кожен має право на житло. Держава створює умови для його придбання, будівництва чи безоплатного одержання (у випадках, передбачених законом). Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Стаття 51 — шлюб і сім’я
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 52 — права дітей
Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, від того, чи народжені у шлюбі. Будь-яке насильство над дитиною, її експлуатація — переслідуються законом. Держава піклується про дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування.
Стаття 55 — судовий захист
Ст. 55 Конституції України: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом». Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав до відповідних міжнародних установ (зокрема ЄСПЛ).
Стаття 56 — відшкодування за шкоду від органів влади
За ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Стаття 57 — право знати свої права
Ст. 57 Конституції України: «Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки». Частини 2 і 3 дають прямі відповіді на поширений запит — які акти мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом:
- Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.
- Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у передбаченому законом порядку, є нечинними.
Стаття 58 — зворотна дія законів
Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, окрім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом правопорушенням.
Стаття 59 — правнича допомога
Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Стаття 60 — не виконувати злочинні накази
Важлива гарантія у ст. 60 Конституції України: ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність. Це фундаментальне положення, що захищає підлеглих від виконання протиправних вказівок.
Стаття 61 — індивідуальна відповідальність
Стаття 61 Конституції України: ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер — тобто відповідає саме особа, яка вчинила діяння, а не її родичі чи колектив.
Стаття 62 — презумпція невинуватості
За ст. 62 Конституції України (62 ст. Конституции Украины) особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стаття 63 — не свідчити проти себе
Текст ст. 63 Конституції України: особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, визначених законом і встановлених вироком суду. Коментар до ст. 63 Конституції України акцентує: ця стаття імплементує міжнародний стандарт, відомий як принцип nemo tenetur se ipsum accusare (ніхто не зобов’язаний звинувачувати самого себе).
Інші важливі статті Конституції про права людини
Крім 18 «захищених» статей, у Розділі ІІ Конституції є ще ряд ключових норм, про які часто запитують — більшість із них можуть бути обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану, але саме їх правильне розуміння дає повну картину того, що таке конституція України статті про права людини.
Стаття 32 — недоторканність особистого життя
Ст. 32 Конституції України: ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Коментар до ст. 32 Конституції України особливо підкреслює: не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, окрім випадків, визначених законом. Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади з відомостями про себе. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та право вимагати вилучення такої інформації.
Стаття 34 — свобода думки і слова
За 34 статтею Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, для охорони здоров’я населення, репутації або прав інших людей.
Стаття 35 — свобода совісті
Коментар до ст. 35 Конституції України: кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, безперешкодно відправляти релігійні культи й ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності або захисту прав інших людей.
Стаття 36 — свобода об’єднання
Ст. 36 Конституції України: громадяни мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод, задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до нього.
Стаття 54 — свобода творчості
Ст. 54 Конституції України гарантує громадянам свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.
Стаття 68 — обов’язки громадян
Стаття 68 Конституції України: кожен громадянин України зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Ця норма симетрична до ст. 57, яка гарантує право знати свої права — ст. 68 встановлює зворотну відповідальність.
Права, свободи та обов’язки громадян України: загальний огляд
Права, свободи та обов’язки громадян України викладені в Розділі ІІ Конституції (статті 21-68). Цей розділ є фундаментальним — саме він визначає обсяг прав та відповідальності людини і громадянина в Україні.
Права громадянина України: систематизація
Права громадянина України можна поділити на кілька груп:
- Особисті (громадянські): право на життя, гідність, свободу, недоторканність, громадянство, таємницю листування, свободу пересування, свободу світогляду.
- Політичні: право голосу, право обиратися, свобода зібрань, свобода об’єднань, доступ до державної служби, право звернень.
- Соціально-економічні: право на працю, відпочинок, соціальний захист, житло, охорону здоров’я, безпечне довкілля, власність.
- Культурні: право на освіту, вільний розвиток особистості, свободу творчості, захист інтелектуальної власності.
Обов’язки громадян України
Конституція покладає на громадян такі основні обов’язки:
- Захищати Вітчизну, незалежність і територіальну цілісність України, шанувати державні символи (ст. 65).
- Не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки (ст. 66).
- Сплачувати податки і збори в установленому законом порядку (ст. 67).
- Неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права інших (ст. 68).
Ці обов’язки доповнює закон про права людини — в Україні немає окремого закону з такою назвою, але відповідну функцію виконують: Конституція України, Загальна декларація прав людини ООН (1948), Європейська конвенція з прав людини (ратифікована Україною у 1997 році), Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та інші нормативні акти.
Пам’ятка: як захистити своє житло в умовах воєнного стану
Одне з найпопулярніших запитань — пам’ятка як захистити своє житло. Основою тут є стаття 30 Конституції (недоторканність житла) та стаття 47 (право на житло, яке входить до «захищених» статей ч. 3 ст. 64).
Головні правила
- Вимагайте пред’явлення документів. Будь-який представник державного органу, який заходить до вашого житла, зобов’язаний пред’явити службове посвідчення і документ, на підставі якого проводиться захід (ухвала слідчого судді, розпорядження командира в умовах воєнного стану тощо).
- Вимагайте понятих. Будь-який обшук або огляд житла проводиться за участю двох незаінтересованих понятих.
- Фіксуйте все. Знімайте відео, фіксуйте час, склад прибулих осіб, документи, підставу.
- Не заважайте, але не підписуйте “не читаючи”. Перед підписанням протоколу вимагайте часу на прочитання, вносьте зауваження письмово.
- Вимагайте копію протоколу. За законом копія має бути надана вам одразу після проведення слідчої дії.
- Зверніться за правничою допомогою. Ви маєте право негайно звернутися до адвоката — це гарантовано ст. 59 Конституції.
Навіть в умовах воєнного стану органи влади не мають права самовільно займати приватне житло без офіційного рішення про реквізицію. У разі реквізиції майна для потреб оборони власник має право на справедливе грошове відшкодування за ринковою вартістю.
Часті запитання (FAQ)
У якому випадку можуть бути скасовані конституційні права і свободи?
Конституційні права і свободи в принципі не можуть бути “скасовані” — вони можуть лише тимчасово обмежуватись у випадках, прямо передбачених Конституцією (воєнний або надзвичайний стан). При цьому 18 статей, перелічених у ч. 3 ст. 64, не обмежуються навіть тимчасово.
Хто і як вводить воєнний стан в Україні?
Воєнний стан вводиться указом Президента України, який протягом двох днів має затвердити Верховна Рада. Регулювання — Закон України «Про правовий режим воєнного стану».
Чи можуть обмежити право на життя у воєнному стані?
Ні. Право на життя, закріплене у ст. 27 Конституції, є абсолютним — воно прямо включене до переліку непорушних прав у ч. 3 ст. 64.
Чи діє презумпція невинуватості під час воєнного стану?
Так. Стаття 62 Конституції входить до переліку непорушних гарантій. Презумпція невинуватості діє постійно, без винятків.
Яка найдовша тривалість обмежень у надзвичайному стані?
До 30 діб на території всієї країни або до 60 діб в окремих місцевостях, із можливістю продовження за згодою Верховної Ради.
Де знайти офіційне тлумачення ст. 64?
Офіційне тлумачення — у Рішенні Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 року. Актуальні рішення КСУ щодо обмеження прав — на офіційному сайті ccu.gov.ua.
Висновок
Стаття 64 Конституції України — це норма-запобіжник, яка навіть у найгостріших кризах залишає недоторканним ядро людської гідності. Воєнний або надзвичайний стан можуть тимчасово звужувати свободу пересування, мирних зібрань, свободу ЗМІ чи право на страйк — проте право на життя, гідність, свободу, судовий захист, правничу допомогу, презумпцію невинуватості та 12 інших «захищених» гарантій залишаються з громадянином завжди.
Знання ст. 64 — це не суто академічне питання. Це практичний інструмент самозахисту: коли ви знаєте, що вас не можна затримати довше 72 годин без рішення суду, що вам має бути повідомлено про мотиви арешту, що ви маєте право на адвоката з першої хвилини — держава стає для вас не джерелом загрози, а механізмом захисту ваших прав. І саме на цьому балансі стоїть уся українська правова система.