Депресивні стани можуть починатися не з постійного смутку, а з виснаження, порушеного сну, дратівливості, байдужості до звичних справ або відчуття, що навіть прості дії потребують непропорційно багато сил, повідомляє редакція новин Сум «Сила Життя». Коли пригнічений настрій чи втрата інтересу зберігаються більшу частину дня майже щодня протягом щонайменше двох тижнів, це вже одна з причин звернутися до фахівця.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, депресивний розлад має близько 5,7% дорослого населення світу. Йдеться не про коротку реакцію на поганий день: депресивні стани здатні впливати на сон, апетит, концентрацію, роботу, навчання, стосунки та здатність виконувати звичайні побутові справи.
«Депресивний епізод відрізняється від звичайних коливань настрою тим, що симптоми тривають більшу частину дня, майже щодня, щонайменше два тижні», — пояснює ВООЗ.
Що таке депресивний стан
Термін «депресивний стан» у побуті використовують досить широко. Ним можуть називати пригнічений настрій після втрати, емоційне виснаження, реакцію на тривалий стрес або симптоми клінічного депресивного розладу. Ці ситуації не тотожні, тому визначати діагноз лише за власними відчуттями або онлайн-тестом недостатньо.
Вирішальне значення має не один симптом, а їх поєднання, тривалість та вплив на повсякденне життя.
Людина може продовжувати працювати, спілкуватися і виконувати необхідні справи, але витрачати на це значно більше сил. У частини людей на перший план виходить не сум, а дратівливість, відсутність задоволення, проблеми зі сном чи постійна втома. Тривога також нерідко поєднується з пригніченим настроєм; окремо про механізм такого напруження йдеться в матеріалі про тривогу під час очікування важливих рішень.
Основні симптоми депресивного стану
До типових ознак ВООЗ відносить пригнічений настрій або втрату інтересу й задоволення від діяльності. Додатково можуть з’являтися проблеми з концентрацією, почуття провини, низька самооцінка, безнадійність, зміни сну й апетиту, виражена втома та думки про смерть.
Найпоширеніші симптоми депресії можуть включати:
- відчуття смутку, порожнечі або внутрішньої байдужості;
- втрату інтересу до занять, які раніше приносили задоволення;
- труднощі із засинанням, ранні пробудження або надмірну сонливість;
- зниження енергії та швидку виснажуваність;
- зміни апетиту й маси тіла;
- складнощі з концентрацією та прийняттям рішень;
- почуття непотрібності, провини чи безнадійності;
- соціальне відсторонення;
- думки про смерть або самоушкодження.
Міністерство охорони здоров’я України також називає приводом для звернення глибокий сум або пригнічення, що тривають понад два тижні, порушення сну, надмірну втому, складність виконання звичайних справ і відхід від звичного кола спілкування.
«Для звернення до лікаря не потрібно самостійно встановлювати собі діагноз: достатньо помітити зміни у самопочутті або поведінці», — зазначає МОЗ України.
Чому виникають депресивні стани
Однієї універсальної причини немає. ВООЗ описує депресію як результат взаємодії соціальних, психологічних і біологічних факторів. Ризик може зростати після важких втрат, насильства та інших травматичних чи тривалих стресових подій.
Для військовослужбовців, ветеранів та їхніх родин додатковими факторами можуть стати бойовий досвід, поранення, хронічний біль, загибель близьких, тривала невизначеність, проблеми зі сном і складність повернення до цивільного ритму. Проте депресія не є неминучим наслідком участі у війні, а схожі симптоми можуть виникати й у людей без травматичного досвіду.
Окремий стресовий епізод не означає автоматично депресивний розлад.
Алкоголь іноді сприймають як спосіб заснути або тимчасово приглушити переживання. Така стратегія здатна ускладнювати проблеми зі сном і психічним станом; про цей механізм детальніше йдеться в матеріалі чому алкоголь не лікує стрес.
Депресія чи просто поганий настрій
Поганий день, втома або смуток після неприємної події самі по собі не означають депресію. Різниця помітна передусім у тривалості, кількості симптомів і тому, наскільки вони змінюють звичне функціонування.
| Ознака | Тимчасове погіршення настрою | Можливий депресивний епізод |
|---|---|---|
| Тривалість | Години або кілька днів | Часто від двох тижнів |
| Інтерес до приємних справ | Переважно зберігається | Може різко знижуватися |
| Сон та апетит | Зміни нетривалі | Порушення можуть бути стійкими |
| Робота й побут | Зазвичай виконуються | Можуть вимагати значних зусиль |
| Відчуття майбутнього | Змінюється залежно від ситуації | Можлива стійка безнадійність |
| Потреба у фахівці | Не завжди | Часто потрібна оцінка стану |
Особливо показовою стає втрата здатності отримувати задоволення. Людина може мати вільний час, зустрітися з друзями або займатися колись улюбленою справою, але емоційної реакції майже немає.
«Депресія відрізняється від звичайних змін настрою та короткочасних емоційних реакцій на труднощі повсякденного життя», — зазначає Всесвітня організація охорони здоров’я.
Що робити при депресивному стані
Першою задачею є не самодіагностика, а оцінка стану. Почати можна із сімейного лікаря, психолога, психотерапевта або психіатра залежно від симптомів та їхньої тяжкості. Для мешканців Сум і Сумщини окремо зібрано маршрути безкоштовної психологічної допомоги, включно з варіантами для ветеранів і членів їхніх родин.
Практичний порядок дій може бути таким:
- Записати основні симптоми та приблизно визначити, коли вони почалися.
- Оцінити сон, апетит, працездатність, рівень енергії та здатність виконувати побутові справи.
- Розповісти про стан людині, якій можна довіряти, особливо якщо з’являється сильна ізоляція.
- Записатися до лікаря або фахівця з психічного здоров’я, якщо симптоми тривають близько двох тижнів чи помітно порушують життя.
- Не починати й не припиняти антидепресанти та інші психотропні препарати без узгодження з лікарем.
ВООЗ відносить до доказових методів лікування поведінкову активацію, когнітивно-поведінкову терапію, інтерперсональну психотерапію та терапію розв’язання проблем. При помірній і тяжкій депресії психологічні методи можуть поєднуватися з медикаментозним лікуванням.
Самодопомога може підтримувати відновлення, але при клінічній депресії вона не повинна підміняти професійне лікування.
Що може підтримати стан між консультаціями
Режим дня не лікує депресивний розлад сам по собі, проте регулярність може зменшувати додаткове навантаження. ВООЗ рекомендує за можливості підтримувати звичну активність, залишатися в контакті з близькими, рухатися, дотримуватися регулярного режиму харчування та сну, обмежувати алкоголь і звертатися по професійну допомогу.
Якщо до пригніченості приєднується сильна тривога, іноді корисні короткі вправи для повернення уваги до теперішнього моменту. Покроково одна з них описана в матеріалі про техніку 5-4-3-2-1 при тривозі.
«Існують ефективні методи лікування легкої, помірної та тяжкої депресії», — наголошує ВООЗ.
Коли допомога потрібна негайно
Особливої уваги потребують думки про самогубство, конкретний план самоушкодження, спроби завдати собі шкоди, різка втрата контролю над поведінкою або відчуття, що залишатися наодинці небезпечно. У такій ситуації очікувати планового прийому не потрібно.
Якщо існує безпосередня загроза життю, необхідно звертатися до екстрених служб за номером 112 або 103. Людину з конкретними суїцидальними намірами бажано не залишати саму та прибрати з доступу потенційно небезпечні предмети, зброю й великі запаси ліків. Для пошуку неекстреної психологічної підтримки МОЗ також публікує офіційний перелік контактів служб допомоги.
FAQ про депресивні стани
Скільки може тривати депресивний стан?
Тривалість залежить від причини та конкретного розладу. Одним із діагностично значущих орієнтирів для депресивного епізоду є симптоми, що зберігаються більшу частину дня майже щодня щонайменше два тижні. Ознаки депресії оцінюють разом, а не за одним критерієм.
Чи можна мати депресію і продовжувати працювати?
Так. Зовнішня працездатність не виключає депресивного розладу. Частина людей продовжує виконувати обов’язки, але витрачає на них значно більше сил, втрачає інтерес до життя поза роботою або приховує симптоми від оточення.
Хто лікує депресію?
Оцінку може розпочати сімейний лікар. Психолог працює психологічними методами, психотерапевт проводить психотерапію відповідно до своєї професійної кваліфікації, а лікар-психіатр діагностує психічні розлади та за показаннями призначає медикаменти. Лікування депресії залежить від тяжкості симптомів і клінічної оцінки.
Чи обов’язково приймати антидепресанти?
Ні. За рекомендаціями ВООЗ, психологічні методи є важливою складовою лікування, а медикаменти частіше розглядають при помірній і тяжкій депресії. Рішення щодо конкретного препарату приймає лікар після оцінки стану.
Чи може депресія проявлятися без сильного смутку?
Так. У частини людей помітнішими стають апатія, дратівливість, втома, порушення сну, погана концентрація та втрата інтересу до життя, а не постійне відчуття смутку. Саме тому тривалі зміни поведінки та функціонування мають не менше значення, ніж суб’єктивне відчуття настрою.
Коли звертатися по професійну допомогу?
Коли симптоми зберігаються близько двох тижнів, посилюються або починають заважати сну, роботі, навчанню, стосункам і самообслуговуванню. При думках про самогубство чи безпосередній загрозі самоушкодження потрібна невідкладна допомога.
Більше новин Сум, України та світу, аналітики, матеріалів про здоров’я та життя під час війни читайте на сайті «Сила Життя». Також може бути корисним матеріал: 35 років Незалежності: що ця дата означає для кожного з нас